Історія кафедри

Заснування кафедри педагогіки пов’язане з іменем українського педагога Софії Федорівни Русової. Саме вона в липні 1920 року була обрана лектором з педагогіки Кам’янець-Подільського державного українського університету, засновану в травні цього ж року. За цей час кафедра пройшла значний історичний шлях. Забезпечувала викладання педагогічних дисциплін, організовувала педагогічну практику студентів, проводила велику громадську роботу. З року в рік зростав науковий потенціал кафедри, число публікацій: статей, методичних рекомендацій, навчальних посібників. Сьогодні на кафедрі працюють досвідчені педагоги, кандидати наук, доценти Франчук Тетяна Йосипівна, Конькова Тетяна Іванівна, Вонсович Валентина Павлівна, Присакар Володимир Васильович, Черніков Іван Миколайович, старший викладач Сесак Іван Васильович, асистент Заремба Валентина Олексіївна. Багато років кафедру успішно очолює кандидат педагогічних наук, професор Федорчук Елеонора Іванівна.

Заснування кафедри педагогіки слід віднести до травня 1920 року. В архівних матеріалах міститься оголошення про засідання професор­ської ради Кам’янець-Подільського державного українського університету 5 травня 1920 року, де в порядок денний було включене питання про заснування кафедри педагогіки на історико-філологічному факультеті. Інший документ (оголошення) свідчить про включення в порядок денний засідання ради 28 липня 1920 року питання про обрання С.Русової лекто­ром по кафедрі педагогіки (Кам’янець-Подільський міський державний архів. – Ф.582. – Оп.1. – Спр.146, – Арк.39, 77).

Ознайомлення з навчальним планом історико-філологічного фа­культету на осінній семестр 1920—1921 н.р. показує, що серед курсів, обов’язкових для всіх студентів факультету, були педагогіка і психологія в обсязі 4 годин на тиждень протягом семестру. Педагогіку викладала С.Русова (4 год. лекцій і 2 год. практичних занять). Вона знайомила студентів з основами вікового психологічного розвитку дитини, педології та соціальної педагогіки, із кращими здобутками світової гуманістичної педагогіки та психології, про що свідчать імена Песталоцці, Руссо, Ушинського, Лесгафта, Монтессорі, Ломброза та інших, внесених до списку рекомендованої літератури (К-ПМДА. — Ф.582. – Оп.1. — Спр.54. ~Арк.7).

С.Русова продовжувала викладати педагогічні дисципліни і в інституті народної освіти. Вона знайомила слухачів ІНО (біля 60 осіб) з основами педагогіки, позашкільної та дошкільної освіти. Вона також читала лекції для широкої громадськості. По виїзді С.Русової за кордон у 1922 році педагогіку викладав П.В.Чалий, призначений політкомісаром інституту, історію педагогіки — С.М.Іваницький. В 1922—1923 н.р. педагогіку став читати молодий викладач М.В.Курневич, якому судилось зробити вагомий внесок у становлення кафедри педагогіки.

Навесні 1923 року засновано педсемінар, на якому читаються доповіді і обговорюються питання педагогічного і методичного характеру. Очолив його М.В.Курневич. В 1924 р. семінар переріс у педагогічний семінар ви­щого типу — основну форму науково-педагогічної роботи вузу (К-ПМДА. – Ф.302. – Оп.1. – Спр.305. – Арк.126; Спр.608. – Арк.12).

Основною педагогічною дисципліною в ІНО стає семінар із соціаль­ного виховання, який проводився протягом усіх років навчання. Із звітів викладачів зрозуміло, що спершу студентів шляхом лекційно-диску­сійного викладання знайомили з основними принципами і методами соціального виховання, типами дитячих установ та їх організацією, далі вони поглиблювали уміння орієнтуватись у вимогах сучасної педагогіки шляхом підготовки рефератів, написаних на основі педагогічних праць Йорданського (“Основи і практика соціального виховання”) і Булонського (“Педагогіка”) та спостережень, зроблених в установах соцвиху.

Складним було викладання історії педагогічної теорії і практики. Ставилось завдання встановити зв’язок між педагогічною теорією і практикою з одного боку, і соціально-економічними чинниками з другого. М.В. Курневич у звіті за осінній триместр 1923—1924 навчального року відзначав, що провідними моментами у висвітленні історії педагогічного процесу є з’ясування соціально-трудових принципів виховання, з наданням більшої переваги сучасним педагогічним теоріям. Він також викладав курси “Радянська система освіти” та “Працезнавство”.

Викладачі психолого-педагогічних дисциплін організаційно об’єд­нуються у педагогічну предметну комісію. Вона почала працювати з 10 жовтня 1924 року і складалась із кафедр: соціального виховання (Кур­невич, Іваницький), педології (Борис, Зеланд), мистецтвознавства (Гагенмейстер, Франко). Головою комісії призначено М. Курневича. Керування кафедрами не визначалось. Головне завдання педагогічної предметної комісії полягало у розробці методології викладання педагогічних дисци­плін у світлі тогочасної марксистської ідеології (К-ПМДА. — Ф.302. — Оп.1. – Спр.421. – Арк.4б; Спр.722. – Арк.1; Спр.715. – Арк.8).

Педагогічна предметна комісія підняла на більш високий рівень організацію педпрактикуму. Вироблено план роботи та інструкцію для студентів-практикантів. Студенти прикріплювались до певної установи, утво­рювали ланки по 4—5 чоловік для роботи з певним керівником. Робили спостереження, проводили практичну роботу, вели щоденник або писали звіт про роботу. Практична робота проводилась у піонерських ватагах (у IV триместрі). Вона полягала в допомозі комсомольцеві-керівникові у проведенні роботи, участі у засіданнях Рад загону, зборах загону, роботі ланок, участі у міських нарадах вожатих, ознайомленні з роботою керів­них органів Комдитруху (К-ПМДА. — Ф.302. — Оп.1. — Спр.421. — Арк.46; Спр.722. — Арк.1; Спр.715. — Арк.8). Звіт студентів про роботу з піоне­рами завірявся осередком ЛКСМУ, там же студентам давали характе­ристику.

Поступово практика стає важливим елементом діяльності кафедри педагогіки. З 1926 року утворюється Бюро педпрактики, головою якого призначено викладача педагогіки С.М. Іваницького.

Новий, більш якісний етап розвитку кафедри педагогіки розпочався після реорганізації ІНО в інститут соціального виховання. Більш ґрунтов­ними стають програми педагогічних дисциплін. Курс соціального вихован­ня змінюється на курс “Радянська система освіти”, покликаний знайомити студентів І курсу з освітньою політикою Радянської держави, системою соціального виховання, профосвіти, політосвіти, організацією керівниц­тва народною освітою та науковою роботою в країні. Курс “Організація дитячих установ” давав студентам уявлення про основи методики виховної роботи в школі. Викладалися педагогіка особи, педагогіка колективу, соціальна гігієна, дидактика. Цікаво, що основними методами викладан­ня в той час були: словесний, екскурсійний, виробничо-трудовий, дослід­ний, лабораторний, наочно-ілюстративний. З’являється цілий ряд нових підручників, багато педагогічної літератури, що висвітлює особливості марксистсько-ленінської педагогіки та організації комуністичного ди­тячого руху. Було запроваджено новий вид педпрактики — виробничу практику (в школах, на підприємствах, в колгоспах тощо).

На початку 1931—1932 н.р. в інституті організовано кафедру педа­гогіки. Із звіту про роботу кафедри педагогіки за цей навчальний рік стає відомим склад кафедри: керівником її і штатним професором призначено Михайла Васильовича Курневича. До складу кафедри увійшли також до­цент П.Я.Зарубайло, асистент і керівник практики Д.І.Сухий, позаштатний асистент О.А. Парамон, викладач образотворчого мистецтва Д.І.Ільченко, позаштатний викладач тонального мистецтва М.А.Коссак (К-ПМДА. – Ф.302. – Оп.З. – Спр.1631. -Арк.75, 14).

З вересня 1933 р. кафедри педагогіки і педології об’єднуються в одну, педолого-педагогічну (завідувач і викладач педагогіки О.А.Парамон), історію педагогіки викладають П.Я.Зарубайло, Л.Г.Гайовий.

В 1935 р. розпорядженням Наркомату освіти УСРР педінститут було ліквідовано. Відновили його, уже як учительський, в 1939 р. В цьому ін­ституті діяла й кафедра педагогіки, яку в 1939—1941 pp. очолював Микита Миколайович Магден. У 1941 р. він добровольцем пішов на фронт.

Діяльність інституту відновилась з визволенням Кам’янця-Подільського від фашистів. 19 серпня 1944 року наказом директора Кам’янець-Подільського державного учительського інституту Володимира Антоновича Валігури на посаду виконуючого обов’язки завідувача кафед­ри педагогіки і психології та старшим викладачем педагогіки призначено Платона Яковича Зарубайла. Педагогіку викладала ще й Циля Яківна Левіт, яка фактично виконувала обов’язки завідувача кафедри у зв’язку з хворобою Платона Яковича, психологію — Йосип Зінов’євич Рискін. З початку 1945—1946 навчального року на кафедру повертається М.М. Маг­ден, приходять нові викладачі — Степанида Антонівна Нечипоренко, Іван Юхимович Гнатенко (1947 p.). Перші повоєнні роки були дуже важкими. Жодного підручника, жодних навчальних посібників. Психологія і педа­гогіка викладаються згідно навчальних планів раніше за філософію, і відсутність методологічної бази утруднювала сприйняття цих курсів сту­дентами. Помирають один за одним провідні викладачі П.Я.Зарубайло (1945 р.) та М.З. Рискін (1946 p.). Та, незважаючи на труднощі, викладачі успішно завершують викладання курсів, ведуть дослідницьку роботу, читають багато лекцій для громадськості та студентів. У цей час засно­ваний кабінет педагогіки і психології. Викладачі поєднували власну нау­кову роботу з керівництвом науковими гуртками студентів, в яких об’єд­нались понад 20 осіб.

З 1945 до 1959 і з 1961 до 1964 років кафедрою керує Микита Мико­лайович Магден. Кафедра педагогіки і психології забезпечує викладання педагогіки, історії педагогіки, психології та шкільної гігієни, здійснює керівництво безвідривною та активною практикою. Безвідривна практика проводиться протягом шести тижнів по 1 дню в тиждень. Студенти зна­йомляться з плануванням роботи різних підрозділів школи, відвідують і обговорюють уроки, виконують практичну роботу: перевіряють зошити, працюють з відстаючими учнями тощо.

З 1946 р. студенти складають державний екзамен з педагогіки.

У 1954—1955 навчальному році кількість викладачів на кафедрі зросла до 8 осіб: М.М.Магден — завідувач кафедри, ст. викладач; Є.Ф.Єлінецький — кандидат педагогічних наук, ст. викладач; І.Ю.Гна­тенко, С.С.Іщенко, І.І.Лимар — ст. викладачі, С.С.Кондратьєва, І.Ф.Роздобудько, К.П.Рибак — асистенти.

В цей час вагомою стала наукова робота викладачів. У 1957 році Є.Ф.Єлінецький працює над докторською дисертацією, рекомендована до захисту кандидатська дисертація С.В.Кондратьєвої. Але вона виїхала з міста, як тільки захистилася. Дві монографії написав І.Ф.Роздобудько, працює над монографією М.М.Магден (К-ПМДА. — Ф.302. — Оп.З. — Спр.84.-Арк.68-75).

У 1959—1960 навчальному році у пресі надруковані статті доцента І.Г.Оплаканського та І.Ф.Роздобудька. Кандидат педагогічних наук Є.Ф.Єлінецький організував роботу гуртка психології, і тепер на кафедрі працює два наукових гуртки: педагогіки (науковий керівник І.Ф.Роздобудько) і психології. Посилюється науковий потенціал кафедри. В 1959 році до складу кафедри зараховано доцента, кандидата педагогічних наук Івана Григоровича Оплаканського, 1914 року народження, який мав великий стаж роботи в педвузі на посаді завідувача кафедри педагогіки (13 років). Він протягом 5 років працював у Кам’янець-Подільському державному педагогічному інституті і три з них очолював кафедру. Ка­федра в цей час нараховувала 7 викладачів: І.Г.Оплаканський, Є.Ф.Єлі­нецькии, М.М.Магден, І.Ю.Гнатенко, І.Ф.Роздобудько, М.Д.Цвіянович, М.М.Саковська (К-ПМДА. – Ф.302. – Оп.З. – Спр.113. – Арк.46, 28; Спр.84.-Арк.68-75).

В грудні 1964 р. захищають кандидатські дисертації І.Ф.Роздобудько та І.Ю.Гнатенко. Кафедру очолює І.Ф.Роздобудько, 1929 року народ­ження, який у 1953 році закінчив Київський педінститут, педагогічний факультет, з того часу незмінно працює на кафедрі. Розгортається нау­ково-методична робота кафедри. В лютому 1965 року кафедра провела однотижневий семінар-лекторій для викладачів спеціальних навчальних закладів міста з питань педагогіки і психології; разом з обласним інсти­тутом удосконалення кваліфікації вчителів в квітні того ж року — облас­ну науково-практичну конференцію з питань роботи опорних шкіл та шкіл передового педагогічного досвіду. Кафедра активно займається такими проблемами, як політехнізація школи, робота шкіл-інтернатів, боротьба за якісну успішність, розвиток активності і самостійності учнів тощо.

В кінці 60-х — на початку 70-х років кафедра поповнюється новими викладачами. Це кандидати педагогічних наук Лука Григорович Ништа, Опанас Петрович Граб, Лідія Сергіївна Нечепоренко, асистенти Анатолій Сергійович Хоптяр, Альбіна Миколаївна Копчук, які мали значний педагогічний досвід, а також молодшими викладачами, такими як Валентина Семенівна Гришунова, Пе­тро Григорович Сливка, Валерій Григорович Куликов, Елеонора Іванівна Федорчук, Степан Миколайович Дмитрієв, Надія Федорівна Остапенко, Георгій Дмитрович Мітін. Захищають кандидатські дисертації М.Д.Цвіянович (1972 p.), А.С.Хоптяр (1973 p.), A.M.Копчук (1974 p.), зростає кількість наукових публікацій. З 1971 року кафедру очолює кандидат пе­дагогічних наук, доцент І.Ю.Гнатенко. У лабораторію психології виді­ляється лаборант, що полегшує організацію лабораторних занять. У мето­дичній роботі кафедри значне місце займає обговорення та запис на магні­тофонну стрічку лекцій, рецензування текстів лекцій. Посилення уваги до передового педагогічного досвіду обумовлює запровадження спецсемінару “Вивчення передового досвіду”. Проводяться спільні з учителями заходи. Стає регулярним міжвузівський методичний семінар з проблем вищої школи. Викладачами кафедри проводиться велика громадська ро­бота (біля 200 лекцій в рік для вчителів міста і області, студентів, широкої громадськості).

Значна увага приділялась і методичному керівництву різними видами практики: розроблені методичні вказівки щодо захисту педагогічної прак­тики студентами. Видані також методичні вказівки щодо стажування ви­пускників інституту.

Новий якісний етап у навчально-методичній роботі кафедри розпо­чався у 80-х роках. Навчально-виховну та науково-методичну роботу на кафедрі здійснюють 12 викладачів, з них сім доцентів та кандидатів наук (Л.Г.Ништа, І.Ю.Гнатенко, А.С.Хоптяр, A.M Копчук, Л.І.Бондарчук, Н.Ф.Остапенко, В.П.Струманський), старший викладач М.М.Саковська та три асистенти (С.М.Дмитрієв, П.Г.Сливка. Е.І.Федорчук). У 1982—83 н.р. введено спецкурс “Основи педагогічної майстерності”, роз­роблений у Полтавському педінституті, який поступово переріс у потуж­ний курс і читається досі. Це зміцнило зв’язки кафедри з Полтавським, Херсонським, Миколаївським педінститутами, Київським інститутом іно­земних мов, іншими вузами, які працювали за програмою, розробленою кафедрою педагогічної майстерності Полтавського педінституту.

Участь у роботі “Школи педагогічної майстерності”, організованої полтавчанами, підвищила науковий і методичний рівень викладачів, атмо­сферу творчості на кафедрі. Кафедра, очолювана з 1981 року кандидатом педагогічних наук доцентом Л.Г.Ништою, започаткувала в інституті кон­курси педагогічної майстерності. Наші студенти М.Колісник, Ю.Сербалюк, Т.Захарук, Н.Кучер, Т.Детцель ставали переможцями і призерами республіканських і всесоюзних олімпіад з педагогіки, конкурсів студентських наукових робіт, учасниками і дипломантами студентських наукових конференцій. Всесоюзна наукова студентська конференція з про­блем навчання і виховання відбулася і в нашому вузі.

Зростає кількість публікацій, здійснених викладачами кафедри, нау­кових повідомлень на наукових конференціях різного рівня, в тому числі і в нашому інституті. Загальний обсяг друкованої продукції кафедри сягає 16—17 друкованих аркушів. Серед них — монографії Л.Г.Ништи “Виховання атеїстів” (9 др. арк.), A.M.Копчук “Виховання читацьких інтересів учнів” (3 др. арк.). Особлива увага в цей період приділяється питанням трудового виховання і професійної орієнтації школярів.

Викладачами кафедри під керівництвом доцента Л.І.Бондарчук проведене комплексне дослідження “Трудове виховання і профорієнтація учнів сільської школи”. Результати дослідження вилились у кандидатські дисертації Н.Ф.Остапенко (1981 p.), Л.І.Бондарчук (1981 p.), E.I.Федорчук (1988 p.). Науковий потенціал кафедри зростає. Кафедра попов­нюється кандидатами наук Володимиром Григоровичем Кузем (1980 p.), Віктором Миколайовичем Федорчуком (1984 p.). В.П.Струманський в 1990 р. захистив докторську дисертацію. Успішно захистили кандидатські дисертації викладачі кафедри Т.І.Конькова (1987 p.), С.М.Дмітрієв (1988 p.), П.Г.Сливка (1990 p.), A.A.Гурський (1990 p.).

В 1988 році до складу кафедри увійшли викладачі педагогіки і пси­хології, які працювали на педагогічному факультеті (внаслідок розфор­мування кафедри педагогіки і методики початкового навчання): Георгій Дмитрович Мітін, Галина Броніславівна Трішневська, Володимир Васильович Присакар.

В 1989 році на базі кафедри педагогіки і психології утворено 2 кафед­ри: педагогіки (завідувач — доцент Л.Г.Ништа) та психології (завідувач – доцент В.М. Федорчук). Відтоді кафедра педагогіки діє як самостійний підрозділ вузу.

Розгортання дефектологічного факультету привело до утворення там (1992 р.) кафедри практичної психології, яку очолив викладач кафедри педагогіки кандидат педагогічних наук В.А.Гурський.

У середині дев’яностих років кафедра педагогіки разом з усіма ін­шими кафедрами пройшла самоаналіз, атестацію та акредитацію вузу, який виборов почесне право називатись університетом (постанова Ради Мі­ністрів України від 30 червня 1997 року).

У 1997 році на педагогічному факультеті знову створюється кафедра педагогіки й методики початкової освіти, до якої увійшли доценти кафед­ри педагогіки Г.Б.Трішневська, Г.Д.Мітін, С.М.Дмітрієв.

Протягом 1998-2008 рр. колектив кафедри зазнав чисельних змін. Старше покоління виходило на пенсію, приходили нові викладачі. Зазнали й тяжких втрат: пішли з життя доктор педагогічних наук Струманський В.П., доценти Гнатенко І.Ю., Ништа Л.Г., Хоптяр А.С., Сливка П.Г., старший викладач Сіркізюк В.В. Реструктуризація кафедри, скорочення годин на викладання педагогічних дисциплін та керівництво педагогічною практикою, викликане зміною статусу вищого навчального закладу (з інституту на університет) привело до зменшення кількості викладачів, але в жодному разі не вплинуло на науковий потенціал і рівень викладання.

У даний час кафедра об’єднує 9 викладачів. Серед них: кандидати педагогічних наук, Т.Й.Франчук (завідувач кафедри), професор Е.І.Федорчук, кандидати педагогічних наук, доценти Т.І.Конь­кова,  В.В.Присакар, В.П.Вонсович, кан­дидат філологічних наук, доцент І.М.Черніков, кандидат історичних наук, доцент І.В.Сесак, старший викладач Горбатюк О.В., асистент В.О.Заремба. Допомогу в організації і технічному забез­печенні навчального процесу надає лаборант Луїза Данилівна Коваль.

Колектив кафедри забезпечує загальнопедагогічну підготовку сту­дентів факультетів: фізико-математичного, історичного, фізичної культури, української філології та журналістики, іноземної філології шляхом викладання таких дисциплін, як “Педагогіка”, “Історія педа­гогіки”, “Основи педагогічної майстерності”, «Вибрані питання педагогіки і психології», «Основи педагогіки» та проведення спецкурсів і спецсемінарів. Для магістрантів викладаються такі навчальні дисципліни, як «Педагогіка вищої школи», Вища освіта України і Болонський процес», «Освітні технології». Студенти та магістранти під керівництвом найбільш досвідчених викла­дачів виконують курсові, бакалаврські, дипломні та магістерські роботи.

З метою формування у майбутніх педагогів творчих якостей, а також для активізації розумової діяльності студентів у навчальному процесі ши­роко застосовуються активні методи навчання: проблемні лекції, ділові та рольові ігри, аналіз педагогічних ситуацій та розв’язання педагогічних задач. Для поліпшення самостійної роботи студентів використовуються тестові завдання, запитання для самоконтролю і взаємоконтролю, рецен­зування статей із педагогічних журналів, тематичне цільове читання, презентація педагогічних видань, виконання творчих індивідуальних завдань, на­писання рефератів тощо. Значним стимулом у роботі стало впровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу.

З цією метою викладачами кафедри розроблено нові навчальні і робочі навчальні програми з педагогічних дисциплін, навчально-методичні комплекси, опубліковано навчальні та навчально-методичні посібники, які допомагають по-сучасному організувати навчальний процес: «Загальна педагогіка: модульне навчання» (2003 р.), «Загальна педагогіка: лекції» (2007 р.), «Основи педагогічної майстерності» (2006 р.), «Історія педагогіки: лекції та хрестоматія» (2007 р.), «Сучасні педагогічні технології» (2006 р.), «Методичні поради до проведення семінарських, практичних та лабораторних занять і організації самостійної та індивідуальної роботи студентів при вивченні педагогіки» (2007 р.).

Викладачі кафедри беруть активну участь у методичному забезпе­ченні усіх видів педагогічних практик студентів: навчальної практики сту­дентів молодших курсів, літньої педагогічної практики, педагогічної прак­тики студентів передвипускного та випускного курсів, педагогічної практики магістрантів. На допомогу викла­дачам і студентам на кафедрі систематично готуються методичні реко­мендації щодо організації різних видів педагогічної практики.

Значна увага приділяється вивченню, узагальненню і поширенню пе­редового педагогічного досвіду вчителів міста і області, ознайомленню студентів з новими технологіями навчання і виховання.

Основні напрямки педагогічних досліджень, над якими працює ка­федра педагогіки,— удосконалення педагогічної підготовки майбутніх вчи­телів та розвиток педагогічної думки в Україні. Колективна тема, яку досліджувала кафедра в 1996—2000 pp. — «Основи удосконалення системи контролю та оцінювання рівня педагогічної компетентності студентів». У даний час викладачі працюють над темою «Модернізація змісту, форм і методів викладання педагогічних дисциплін у контексті галузевих стандартів вищої школи». Ви­кладачі беруть участь у міжнародних, всеукраїнських, міжвузівських, ре­гіональних та вузівських наукових конференціях, публікують методичні рекомендації, статті в наукових збірниках і журналах. Колективом кафедри організовуються наукові конференції, практичні семінари, круглі столи, педагогічні читання тощо. До наукової роботи залучаються й студенти та магістранти. На кафедрі постійно працюють  проблемні групи, які охоплюють значну кількість студентів.

Аналіз роботи кафедри педагогіки за 90-річну історію її існування показує, що в усі періоди функціонування нашого ВНЗ вона займала гідне місце серед інших кафедр, відігравала конструктивну, про­відну роль у педагогічній підготовці студентів, в організації педагогічних досліджень, у поширенні педагогічних знань серед населення. І нині вона сприяє соціалізації особистості студента, формуванню гуманістичної спря­мованості, розвитку творчих можливостей, інтересу до педагогічної діяль­ності.

Отож, кафедра пройшла значний історичний шлях розвитку, акумулювала значний досвід викладання педагогічних дисциплін, організації педагогічної практики студентів, просвітницької роботи у галузі педагогіки серед населення.

На кафедрі працюють:

Федорчук  Елеонора Іванівнакандидат педагогічних наук, професор.

Загальна кількість опублікованих праць – понад 93. Найвагомішими з них є: «Загальна педагогіка: модульне навчання» (2003 рік), підготовлена колективом авторів, очолюваних Е.І.Федорчук, та рекомендована Міністерством освіти і науки України як навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів, «Основи педагогічної майстерності. Навчально-методичний посібник» (у співавторстві, 2006 рік), «Сучасні педагогічні технології. Навчально-методичний посібник» (2006 рік), «Загальна педагогіка: лекції. Навчальний посібник» (у співавторстві, 2007 рік), «Історія педагогіки: лекції та хрестоматія. Навчальний посібник» (у співавторстві, 2007 рік). Наукові статті «Проблеми реалізації вимог Болонського процесу в діяльності кафедри»,  «Впровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу в діяльності кафедри» (2009 р.)

Основним предметом наукових досліджень є проблеми удосконалення викладання педагогічних дисциплін в умовах кредитно-модульної системи організації навчального процесу у вищому навчальному закладі, підготовка студентів до роботи із застосуванням сучасних педагогічних технологій.

Франчук Тетяна Йосипівнакандидат педагогічних наук, доцент. Загальна кількість опублікованих праць – 90.  Досліджує проблеми формування цілісного освітнього простору та концепції і методики викладання курсу «Педагогіка вищої школи». У 1987-1990 роках працювала в лабораторії Педагогіки вищої школи НДІ педагогіки України. Найбільш значущим науковим доробком є монографія з проблем педагогіки вищої школи. (Цілісний освітній простір: педагогічні основи його формування: монографія — Кам’янець-Подільський: Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка, 2009). Логіка формування та реалізації концепції розвитку ВНЗ в умовах переходу на особистісно орієнтовану освіту // Вища освіта України у контексті інтеграції до європейського освітнього простору. – Т.4., К., 2008. – С.159-167. Основи проектування, змістового та технологічного забезпечення форм організації навчання студентів // Сучасні освітні технології навчання у вищій школі: теорія і практика: Науковий збірник. – Кам’янець-Подільський: Аксіома, 2008. –  С.37-48.).

Конькова Тетяна Іванівнакандидат педагогічних наук, доцент. Загальна кількість опублікованих праць – 71. Найвагомішими з них є: «Загальна педагогіка: модульне навчання» (у співавторстві, 2003 рік), «Навчально-методичний посібник» (у співавторстві, 2006 рік),  «Загальна педагогіка: лекції. Навчальний посібник» (у співавторстві, 2007 рік), «Методичні поради до проведення семінарських, практичних та лабораторних занять і організації самостійної та індивідуальної роботи студентів при вивченні педагогіки. Навчально-методичний посібник (у співавторстві), «Організація педагогічної практики у літніх дитячих оздоровчих закладах (методичні рекомендації)» (у співавторстві». Активно займається дослідженням методики викладання педагогічних дисциплін на факультеті фізичної культури.

Вонсович Валентина Павлівнакандидат педагогічних наук, доцент. Загальна кількість опублікованих праць  – 75, серед них:  методичні рекомендації «Рейтинговий контроль знань студентів з педагогіки при модульній побудові курсу», програма та методичні рекомендації  «Система рейтингового контролю успішності студентів при модульній побудові розділу «Дидактика».

 Проблеми рейтингового контролю якості підготовки педагогічних кадрів за умов кредитно-модульної системи організації навчального процесу у ВНЗ були предметом дисертаційного дослідження і залишається основною темою наукового пошуку.

Присакар Володимир Васильовичкандидат педагогічних наук, доцент. Загальна кількість опублікованих праць – 84, переважна  більшість опублікована у журналі “Педагогіка і психологія”, наукових збірниках «Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді», «Теоретичні питання культури, освіти та виховання» тощо. Найвагоміші з них: «Воспитание у учащейся молодежи культуры межнациональных отношений» (Майкоп, 1992), «Виховання у школярів культури міжнаціонального спілкування» (Вінниця, 1998), «Педагогічна техніка у системі загальнопедагогічної підготовки учителя» (Кам’янець-Подільський, 1996) та ін. Наукові інтереси –  проблеми  формування культури міжетнічних відносин. Завершує написання докторської дисертації з теорії і методики виховання (13.00.07) на тему «Педагогічні основи формування в учнів загальноосвітніх шкіл культури міжетнічних відносин».

Педагогічні основи формування  громадянської позиції учнів закладів професійної освіти. Духовно-моральне становлення особистості на засадах християнської етики.

Сесак Іван Васильович – кандидат історичних наук, старший викладач. Загальна кількість опублікованих праць – 67, серед них: монографія «Освіта на Поділлі» у 2-х частинах. Ч.І: «Початкові школи Поділля у другій половині Х1Х ст. – на початку ХХ ст.» (у співавторстві), присвячена найбільш масовим типам початкових шкіл. (1999 р.), монографія «Освіта на Поділлі». У 2-х частинах. Ч.ІІ: «Середні навчальні заклади Поділля у другій половині Х1Х – на початку ХХ ст.», «Методичні рекомендації студентам педінститутів з організації самостійної роботи з курсу «Історія педагогіки», «Виховання, школа і педагогічна думка в Київській Русі (ІХ-ХІІ ст.), методичні поради та рекомендації на допомогу студентам педінститутів з курсу «Історія педагогіки» (у співавторстві), методичні рекомендації та матеріали студентам педінститутів в організації самостійної роботи при підготовці до семінарського заняття на тему на тему: «Українська національна школа і педагогіка в епоху Відродження (ХУІ-ХУІІІ ст.)» (у співавторстві). Гімназійна освіта на Поділлі. Професійна освіта на Поділлі на початку ХХ ст. Реальна освіта на Поділлі в кінці ІХ ст. поч. ХХ ст. Жіночі духовні училища православного відомства. Земельна періодична преса про розвиток освіти.

   Черніков Іван Миколайович – кандидат філологічних наук, доцент. Загальна кількість опублікованих праць – 120. Займається актуальними проблемами  теорії літературознавства, досліджує актуальні питання організації навчальної діяльності студентів з вивчення літературних творів. Міфопоетичний універсам символістської художньої прози Андрія Бєлого 1990-х рр.. – Кам’янець-Подільський: Абетка –Нова, 2007. –152 с.  (8.84 др.арк.)

Рецепция идей Ницше в романе Д.С. Мережковського «Смерть богов (Юлиан Отступник)»  // Наукові праці Кам’янець-Подільського  національного університету імені Івана Огієнка: Філологічні науки. – Кам’янец.-Подільський: Аксіома, 2008. –Вип.. 16, Т.2.  –С.110-120. (0,5 др.арк.).

Всеукраїнська наукова конференція «Актуальні проблеми сучасної компаративістики», м. Бердянськ, Інститут філології Бердянського державного педагогічного університету, 10-12 вересня 2007 року.

Горбатюк Оксана Василівна – асистент.  В 2009 році захистила кандидатську дисертацію на тему: «Науково-методична спадщина М.М.Лисенка». Активно займається проблемами дослідження теорії і методики організації пізнавальної діяльності школярів, студентів, використання потенціалу історії педагогіки для оптимізації сучасного освітнього процесу. Методології навчання історії в системі вищої освіти /О.В. Горбатюк //Збірник наукових праць «Історія української науки на межі тисячоліть». – К.: 2007 – С.65-71. Педагогічна діяльність М.Лисенка на ниві шкільної історичної освіти /О.Горбатюк // Науковий вісник Миколаївського державного університету. Миколаїв: Вид-во МДУ, 2009. – С.328-337.Подвижницька діяльність М.Лисенка у створені науково-методичного комплексу з історії України (До 95-річчя від дня народження) /Оксана Горбатюк // Рідна школа. – 2009. – №12. – С.60-65. М.М. Лисенко про методику використання краєзнавчого матеріалу на уроках історії в школі /О. В. Горбатюк // Наукові праці Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка. – Випуск 7 – Кам’янець-Подільський: 2008. -. С.88-90. М.М.Лисенко як методолог історії України: вивчення у школі теми «Розклад феодалізму і початок дворянського революційного руху в першій чверті ХІХ ст..» /О.В. Горбатюк // Матеріали четвертої конференції молодих учених та спеціалістів «Історія освіти, науки і техніки в Україні». – Київ: 2008. – С.97-99.

Заремба Валентина Олексіївна – асистент. Загальна кількість опублікованих праць – 22. Працює над дослідженням проблеми «Соціально-педагогічні основи підготовки студентів педагогічних спеціальностей до реалізації завдань виховання у національній школі України». За даною темою написана дисертація та рекомендована до захисту. За результатами дослідження опубліковано  8 статей (з них 2 статті – у фахових виданнях), 1 навчально-методичний посібник, 2 методичних рекомендацій.

  Проблеми педагогіки вищої школи, зокрема удосконалення педагогічної підготовки майбутніх вчи­телів та розвиток педагогічної думки в Україні, є основним предметом наукових досліджень кафедри. Колективна тема, яку досліджувала кафедра: «Модернізація змісту, форм і методів викладання педагогічних дисциплін у контексті галузевих стандартів вищої школи». В 1996-1998  роках на кафедрі виконувалось наукове дослідження з держбюджетним фінансуванням на тему: «Основи удосконалення змісту загальнопедагогічної підготовки майбутніх учителів». Дослідження проводилось спільно з лабораторією вищої школи НДІ педагогіки України.

Викладачі кафедри є авторами навчальних посібників, навчальних і робочих програми з педагогічних дисциплін, навчально-методичних комплексів, які допомагають по-сучасному організувати навчальний процес, зокрема: «Загальна педагогіка: модульне навчання» (2003 р.), «Загальна педагогіка: лекції» (2007 р.), «Основи педагогічної майстерності» (2006 р.), «Історія педагогіки: лекції та хрестоматія» (2007 р.), «Сучасні педагогічні технології» (2006 р.), «Методичні поради до проведення семінарських, практичних та лабораторних занять і організації самостійної та індивідуальної роботи студентів при вивченні педагогіки» (2007 р.), «Підготовка студентів до літньої педагогічної практики: методичні рекомендації (2012р.), «Педагогіка» (2012 р.).

Водночас, в університеті є резерви підвищення кадрового потенціалу з педагогіки вищої школи. У 1996 році на базі кафедри педагогіки відкрито аспірантуру.  Сьогодні в аспірантурі з педагогіки  навчаються 7 аспірантів денної  та 8 аспірантів заочної форми навчання. 7 випускників аспірантури захистили кандидатські дисертації, з них 6 дисертацій –  з проблем педагогіки вищої школи ( Гавриленко Л.М., Горбатюк О.В., Рогульська О.О., Стасюк М.В., Дутко О.М., Карпенко Т.П.).

На кафедрі постійно рецензуються автореферати дисертацій, викладачі виступають опонентами на захисті кандидатських дисертацій. Кафедра бере активну участь у науково-практичних конференціях, які проводяться як на базі університету, так і на базі вишів України та інших країн.

Кафедра педагогіки  підтримує ділові стосунки  з такими ВНЗ та науковими установами України: Інститут професійної освіти, Центральний інститут підвищення кваліфікації педагогічних працівників, кафедра педагогіки вищої школи Черкаського національного університету, Горлівський державний педагогічний інститут іноземних мов, Хмельницький інститут післядипломної освіти, Хмельницька гуманітарно-педагогічна академія.